Онкологія сечового міхура: що важливо знати

Щороку тисячі людей отримують діагноз, який змінює їхнє життя. Онкологія сечового міхура - одне з найпоширеніших онкологічних захворювань сечовидільної системи. Його нерідко виявляють пізно, коли лікування стає значно складнішим. При цьому на ранніх стадіях воно добре піддається терапії, а прогноз може бути цілком сприятливим.

Ця стаття допоможе вам розібратися в тому, як довго розвивається рак сечового міхура, які симптоми варто сприймати серйозно і що робити, якщо ви або ваші близькі опинилися в ситуації, коли діагноз уже поставлений.

Що таке рак сечового міхура і як він розвивається?

Сечовий міхур - порожнистий м'язовий орган, який накопичує та виводить сечу з організму. Зсередини він вистелений перехідним епітелієм - уротелієм. Саме з клітин уротелію і починається злоякісний процес. Такий тип пухлини називають уротеліальною карциномою, або перехідноклітинним раком.

Хвороба розвивається поступово. Спочатку в клітинах слизової оболонки відбуваються мутації. Цьому сприяють вплив канцерогенів, хронічні запалення, генетичні збої. Клітини починають ділитися неконтрольовано, формуючи пухлину сечового міхура. На початкових етапах вона може роками залишатися в межах слизового шару, не проростаючи вглиб стінки.

Рідше зустрічаються інші гістологічні типи: плоскоклітинний рак та аденокарцинома. Вони агресивніші й гірше відповідають на стандартне лікування.

Основні причини та фактори ризику онкології сечового міхура?

Онкологія сечового міхура розвивається під сукупністю факторів. 

Куріння - одна з найчастіших причин. У тютюновому димі містяться потужні канцерогени. Вони всмоктуються в кров, фільтруються нирками й концентруються в сечі. Оскільки рідина тривалий час контактує зі стінками органа, ці речовини впливають на слизову оболонку.

Другий значущий фактор - тривалий контакт з промисловими хімікатами: ароматичними амінами, нітросамінами, барвниками. Люди, що працюють у хімічній, нафтохімічній, гумовій та шкіряній промисловості, перукарів, друкарі - в групі ризику.

Важливу роль відіграє й вік - більшість пацієнтів старші за 55 років. Рак сечового міхура у чоловіків діагностують приблизно в чотири рази частіше, ніж у жінок. Однак рак сечового міхура у жінок нерідко виявляють на пізніших стадіях. Це пов'язано з тим, що онкологію можна сплутати з гінекологічними проблемами чи інфекціями сечовивідних шляхів.

Додаткові фактори ризику: хронічні запалення, попередня хіміотерапія (особливо циклофосфамідом), опромінення органів малого таза.

Стадії раку сечового міхура та їх значення для лікування

Стадії раку сечового міхура визначають за міжнародною системою TNM. Вона враховує три параметри: розмір і глибину проростання пухлини (T), залучення лімфатичних вузлів (N) та наявність віддалених метастазів (M).

Онкологи виділяють чотири основні стадії.

1. Перша - поверхневий рак сечового міхура (стадії Ta, T1, Tis). Пухлина обмежена слизовою або підслизовою оболонкою, не проростає в м'язовий шар. На цьому етапі лікування дає найкращий результат.
2. Друга стадія (T2) - проростання в м'язовий шар, але без виходу за межі органа. 
3. Третя (T3-T4) - поширення на навколишні тканини: жирову клітковину, простату, матку, стінки таза. 
4. Четверта стадія фіксується при метастазах у регіонарні лімфатичні вузли або віддалені органи - легені, печінку, кістки.

Стадія пухлини сечової системи безпосередньо визначає тактику лікування. На ранніх стадіях застосовують більш щадні методи. На пізніх - більш жорсткі й терапія спрямована на підтримання нормального життя та його подовження. 

Перші симптоми раку сечового міхура, які не варто ігнорувати

Симптоми раку сечового міхура на ранніх стадіях нагадують банальний цистит або сечокам'яну хворобу.

• Кров у сечі (гематурія) - найперша ознака. Сеча набуває рожевого, червоного чи бурого кольору. Цікаво, що людина може помітити змінений колір сечі один раз, а наступного разу - через кілька тижнів.
• Біль при сечовипусканні, почастішання позивів
• Відчуття неповного випорожнення
• Дискомфорт у нижній частині живота. 
• Болі в попереку - виникають на пізніх стадіях, коли пухлина стискає сечоводи.
• Набряки ніг.
• Загальна слабкість.
• Схуднення.

Ознаки раку сечового міхура та раку сечовивідного каналу не є специфічними. Вони можуть зустрічатися і при інших захворюваннях. Але саме тому так важливо не займатися самолікуванням і не чекати, поки симптоми минуть самі. Завжди звертайтеся за медичною допомогою. 

Коли необхідно звернутися до лікаря-уролога або онколога?

Зверніться до лікаря негайно, як тільки ви помітили кров у сечі. Зробіть це незалежно від того, чи був це одноразовий епізод, чи повторювалося кілька разів. 

Дискомфорт при сечовипусканні, що не проходить після курсу лікування від циститу, болі в ділянці таза або попереку без очевидної причини, будь-яке новоутворення сечового міхура, випадково виявлене під час УЗД - вагомі приводи розпочати детальну діагностику.

Якщо ви курите багато років, працювали з хімікатами, маєте родичів з онкологічними захворюваннями сечовидільної системи - регулярно проходьте профілактичні огляди.

Як діагностують рак сечового міхура: сучасні методи

Діагностика раку сечового міхура починається зі збору анамнезу та аналізів сечі. Лаборант досліджує клітинний склад сечі на наявність атипових елементів.

Перший інструментальний метод перевірки на рак сечового міхура - УЗД. Ультразвукове дослідження дозволяє побачити стінки органа, виявити об'ємні утворення, оцінити їх розміри. 

Для уточнення стадії і поширеності процесу застосовують КТ сечового міхура (комп'ютерна томографія) і МРТ сечового міхура (магнітно-резонансна томографія). Ці методи дають тривимірне зображення органа, навколишніх тканин і лімфатичних вузлів.

Остаточний діагноз встановлюється лише після морфологічного дослідження тканини. Тому біопсія сечового міхура - обов'язковий етап діагностики. Зразок тканини беруть під час цистоскопії - ендоскопічного огляду внутрішньої поверхні органа. Лікар вводить цистоскоп через сечовипускальний канал, що дозволяє лікарю власноруч побачити слизову оболонку, виявити підозрілі ділянки й узяти матеріал для аналізу.

Основні методи лікування онкології сечового міхура

Лікування раку сечового міхура підбирається індивідуально залежно від стадії, типу пухлини, загального стану пацієнта та ряду інших факторів.

При поверхневих пухлинах основним методом є трансуретральна резекція (ТУР) - видалення пухлини сечового міхура ендоскопічним шляхом без розрізів. Після операції проводять внутрішньоміхурову хіміотерапію або імунотерапію Це введення препаратів безпосередньо в порожнину органа для зниження ризику рецидиву.

При інвазивному раку сечового міхура лікування може передбачати радикальну цистектомію. Це процедура видалення цього органу разом із регіонарними лімфатичними вузлами. У чоловіків одночасно видаляють простату, у жінок - матку та частину піхви. Після цього хірург формує новий шлях для виведення сечі.

Хіміотерапія при раку сечового міхура може застосовуватися до операції (неоад'ювантна) для зменшення пухлини, після (ад'ювантна) - для знищення можливих мікрометастазів. Також можливе застосування при неоперабельних формах.

Променева терапія використовується або як альтернатива операції у пацієнтів, яким хірургічне втручання протипоказане. Також може поєднуватися з хіміотерапією при органозберігаючому лікуванні. Іноді її застосовують при метастатичному раку для контролю болю і покращення якості життя.

Сучасна онкологія активно розвиває й імунотерапію. Це препарати, що стимулюють імунну систему і дозволяють організму самостійно боротися з пухлиною. 

Записатися до онкологів медичного центру Oncare можна на нашому сайті або за телефоном.

Життя після лікування: реабілітація та контроль

Завершення активного лікування пухлини сечостатевої системи - не кінець шляху, а початок нового етапу. Поверхнева форма цього захворювання схильна до рецидивів. У 50-70% пацієнтів пухлина може з'явитися знову протягом перших п'яти років. Тому регулярний контроль - не рекомендація, а необхідність.

Стандартна схема спостереження включає цистоскопію кожні 3 місяці протягом першого року, потім - рідше, залежно від групи ризику. Паралельно виконують аналізи сечі, УЗД, а за показаннями - КТ або МРТ.

Реабілітація після радикальної цистектомії може тривати кілька місяців. Вона передбачає фізичне відновлення, адаптацію до нового способу виведення сечі (якщо орган було видалено), психологічну підтримку. Зміни, пов'язані з операцією, впливають на якість життя, сексуальну функцію і самооцінку - і з усім цим потрібно працювати з фахівцями, а не наодинці.

Чого не варто робити при підозрі або діагнозі на рак сечового міхура?

Перше і найголовніше - не зволікати. Кожен тиждень зволікання при інвазивному раку - втрачений час.

Не займайтеся самолікуванням, не списуйте симптоми на цистит. Не відкладайте цистоскопію через страх або дискомфорт.

При виявленні кісти сечового міхура або будь-якого об'ємного утворення під час УЗД - не ігноруйте рекомендацію лікаря провести додаткове обстеження. Більшість кіст є доброякісними. Проте відрізнити їх від злоякісних утворень може лише фахівець після детальної діагностики.

Не відмовляйтеся від призначеного лікування через страх побічних ефектів, не замінюйте його нетрадиційними методами й не шукайте «чарівний засіб» в інтернеті. Сучасна онкологія має реальні, науково обґрунтовані інструменти - і вони працюють.

Профілактика та раннє виявлення захворювання

Виключити ризик розвитку раку неможливо, але суттєво його знизити - цілком реально.

Найефективніший крок - відмова від куріння. Ризик розвитку раку в колишніх курців поступово знижується після кидання куріння. Якщо ваша робота пов'язана з хімічними речовинами - використовуйте засоби захисту і регулярно проходьте медичні огляди.

Споживайте достатню кількість рідини. Збалансоване харчування з достатньою кількістю овочів і фруктів - також піде на користь. 

Якщо ви в групі ризику, щорічно здавайте загальний аналіз сечі та проходьте УЗД органів черевної порожнини. Захворювання мочовика, виявлені на ранніх стадіях, піддаються успішному лікуванню.

Підсумки

Рак сечоводу та сечового резервуара - серйозне захворювання, але не вирок. При своєчасному виявленні та правильно підібраному лікуванні прогноз може бути дуже сприятливим. Ключ до успіху - уважне ставлення до власного організму, готовність звернутися до лікаря при перших тривожних симптомах, відповідальний підхід до лікування та подальшого контролю.

Рак сечоводів та нижніх сечових шляхів вимагають спеціалізованої допомоги. Не намагайтеся впоратися з цим самостійно. Зверніться до онкологів, які мають досвід роботи саме з цією патологією.